І ось прийшла Вона в червоно-жовтій сукні. Позаду та весна, попереду люта зима. Під туманним дощем я мокну, бачу твій образ у вікні. Зруйновано все, не поверниш ти те, що було між нами тоді. Твої сльози тають увісні.
Кохаю тебе я, Осінь.- це все, що я можу сказати. Ти для мене як на небі просінь; а краще просто мовчати. Моя Жовтнева Осінь, кохаю тебе ще досі. Моя Жовтнева Осінь, Осінь. На небі просінь, Осінь.
Малювала свій пейзаж фарбами життя, Але місця не було для Кохання і Буття Нашої Долі. Дощ крапає в долоні. Зруйновано все, не поверниш ти те, що було між нами тоді. Твої сльози тають увісні.
Кохаю тебе я, Осінь.- це все, що я можу сказати. Ти для мене як на небі просінь; а краще просто мовчати. Моя Жовтнева Осінь, кохаю тебе ще досі. Моя Жовтнева Осінь, Осінь. На небі просінь, Осінь.
Зруйновано все, не поверниш ти те, що було між нами тоді. Твої сльози тають увісні. Линуть думки, як у небі птахи, як літній град, як листопад. Линуть думки, як у небі птахи, як літній град, як листопад.
Кохаю тебе я Осінь, кохаю тебе ще досі, моя Жовтнева Осінь. Кохаю тебе ще досі, моя Жовтнева Осінь, Осінь, на небі просінь, Осінь, Осінь, Осінь...