Так сумно стало, коли ти пішла. Побачив тебе і краще не стало. Навіщо ж так жити, коли тільки сум? Я просто забуду і вижену з дум Ті спогади милі, веселі розмови, Смішні монологи й відверті промови. Я просто забуду і вижену з дум. Навіщо ж так жити, коли тільки сум?
Заплачу! Ні, не заплачу. Чому ж лити сльози, коли ти все і так бачиш? Заплачу, своїм серцем заплачу, А ти посміхнешся й неодмінно віддячиш. І серце згорить в твоїх руках так повільно. Я видихну дим і вдихну знову вільно Чисте, прозоре, холодне повітря, Наповнене киснем. І більш ніж пять літрів Легені вберуть і стануть ще більші, Бо серця нема і в грудях вже тиша. Бо серця нема і в грудях вже тиша.
Так сумно стало, коли ти пішла. І жити без серця вже не цікаво. Розумієш мене, бо ти також сама Серце продала, та іншою стала. Памятаю той час- ми могли б бути разом. Дізнався про нього, на жаль, не відразу. 13:00, а я ще в ліжку лежу. Навіщо ж так жити, коли тільки сум?
Заплачу! Ні, не заплачу. Чому ж лити сльози, коли ти все і так бачиш? Заплачу, своїм серцем заплачу, А ти посміхнешся й неодмінно віддячиш. І серце згорить в твоїх руках так повільно. Я видихну дим і вдихну знову вільно Чисте, прозоре, холодне повітря, Наповнене киснем. І більш ніж пять літрів Легені вберуть і стануть ще більші, Бо серця нема і в грудях вже тиша. Бо серця нема і в грудях вже тиша.
Заплачу, своїм серцем заплачу На касі, де ніколи не видадуть здачі. Заплачу, своїм серцем заплачу. Білет в нікуди я ним і оплачу. І серце згорить в твої руках так повільно. Усмішкою віддячиш. Я вдихну знову вільно Чисте, прозоре, холодне повітря, Наповнене киснем. І більш ніж пять літрів Легені вберуть і стануть ще більші, Бо серця нема і в грудях вже тиша. Бо серця нема і в грудях вже тиша. Бо серця нема і в грудях вже тиша.