I. Спокусливість гадюки вводить розум в оману, Як списом ранить, ти як звір на полюванні, Відчуваєш голод, як той граф Трансільванії! Тобі потрібна її плоть, але вона п"є твою кров,
Так ненаситно як кажан, ввела отруту жалом, Безжально отруївши своїм шармом, спокушає..., Спокуслива, але в очах там є демон, Заборонений плід, вона яблуко Едему!
Одним тільки поглядом, світ потопить вщент! Світ співаючи оду їй..., я не встиг на ковчег? Круче!, вона є тим, в чому я готовий тонути, Хочу стати єдиним, цей фільм був таким незабутнім!
(приспів)
Бо по той бік екрана, Лежу тобою поранений, Їж кусками пірань"я!, Собі стилем притаманним,
Як Адам, я скуштувавши гріх найсолодший, У вічність пекельну впаду, за скоїний злочин...
II. Я побачив море у блакитних очах, Це так не повторно, бути жертвою чар, Як фрегат, я від берега давно вже відчалив, Не радий пустивши себе по хвилі, звичайно...,
Бо наче гра Барселони, ти настільки красива, Навіщо цей бар і салони, адже тягне так сильно? Пасивний я був до побаченнь, І ненаситний сьогодні, я не скажу допобачення!
Ми двоє гармонія, але щось поверх мішає, Наче гальмо відняло, снімаючи поверхній шар її, Нажаль не герой я, мені як доза твоя ніжність, Бо навіть героїн, за тебе не вставить сильніше!
(приспів)
III. Я прокидаюсь від шуму, здалека звук чавить, Включеним, залишився телевізор, я змучений..., Після ночі гучної і влучно так, кидаю телефон в екран, Долбаний ранок, він в мене її вкрав!
Від думки, що це був тільки сон, Як дитина ловлю сором, я нервовий..., І грудень на дворі, ненавиджу холод! Так хочу забутись, але не виходить...
Силует її завжди, як тільки закрию очі, І так висажує мене, це кохання порочне, Купивши її, я повісив в кімнаті на стіну..., Ми разом, сука, втикай на мене постійно!!!