Чорна хмара з-за Лиману Небо, сонце криє. Синє море звірюкою То стогне, то виє. Дніпра гирло затопило. "Ануте, хлоп’ята, На байдаки! Море грає – Ходім погуляти!"
Висипали запорожці – Лиман човни вкрили. "Грай же, море!" – заспівали, Запінились хвилі. Кругом хвилі, як ті гори: Ні землі, ні неба. Серце мліє, а козакам Того тілько й треба. Пливуть собі та співають; Рибалка літає... А попереду отаман Веде, куди знає. Похожає вздовж байдака, Гасне люлька в роті; Поглядає сюди-туди – Де-то буть роботі? Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку – човни стали. "Нехай ворог гине! Не в Синопу, отамани, Панове молодці, А у Царград, до султана, Поїдемо в гості!" "Добре, батьку отамане!" – Кругом заревіло. "Спасибі вам!" Надів шапку. Знову закипіло Синє море; вздовж байдака Знову похожає Пан отаман та на хвилю Мовчки поглядає.