Кров у боях Не раз проливалась Земля здригалась Від стогону сталі… У Вічність Душа поривалась У Серці зривалась Тремтяча струна… Відкривши очі, Стою серед поля… Незламная доля… І де ж ви брати мої? Чи славу згубили? Чи Смерть не спинили? Додолу схилились голівоньки ваші… Дружино безстрашна Вставай же до бою Незламно – стіною Де весь твій запал? І чую я голос Із Вирію-Краю: "Життя не згасає… Наш шлях лине вже до зірок"