Мені сказали в саду дерева, Тут твоє місце, у тіні потреба, Сховати тіло і душу від спеки, Крізь крону пізнати зорі далекі. І радує око ласкаве гілля, Під кленом стрічає дівчина моя, З мотузки тугої я сплів її сам, Окропить, як вперше, мене вечірня роса. Повис на ній без вагань, як завжди хотів, Повис, коли небо набралось червоних тонів.