Вже не знаю, чим пахне цей цвіт, Ледь прикритий чорним шматтям, Стільки марно загублених літ, Бачив в ньому своє майбуття, За нього, піднявши пляшку вина, Стільки раз брався до зброї, Кидався у герць, та тільки до дна, Напився своєї крові. Мій чудовий коханий цвіте, Хай твої нудотні шати, Знову рве і розносить вітер, На твої гидкі квіти я буду блювати.