Паперовий корабель наповнений сум'яттям, З почуттями на в клітинку палубі зім'ятій, Залишений на призволяще, Та із палким завзяттям, В брудній канаві буде дрейфувати. І цьому, колись величному, фрегату, Спокійної гавані більше не знати, Його, колись могутній, грот, Лиш сум та розпач будуть роздувати. Та лиш один зухвалий подув вітру - Розбита мачта, зломана щогла, На ранок залишки паперу, В баюрі розволочить дітвора.