Ти і я, одна свіча та чай і час розбитий, Твоє ім’я завжди я знав, як те, Що однієї миті ти розтанеш на моїх очах, мов сон. Рахунок твій, вокзал, перон, прощай.
Се ля ві, це се ля ві, пробач Я забуваю. Се ля ві, це се ля ві, не плач Все відчуваю.
Я не знав, що можна жити так, як птахи з крилами Плели себе із нас і дах був небом, що живе У серці кожного із нас давно. Невже не може бути, як в кіно?
Се ля ві, це се ля ві, пробач Я забуваю. Се ля ві, це се ля ві, не плач Все відчуваю.
По жилах ток... Неприйнятий дзвінок... SMS... Ім’я на букву...