Вітер плаче й завиває, скаженіє у снігах Через гори і долини навіває дикий страх. Ніч нещадно обхопила млою все що навкруги Сяйво місяця укрила, та небесні береги
Чуєш холоду дихання?! Він безмовно заступив Закувавши в кригу ріки, шугою озера вкрив. Всі очікують застигши , коли з’явиться вона Білосніжна і сердита своїм жахом чарівна
Вовкулаки заспівали гімни темної доби Зустрічають свою панну наче піддані раби І проснулась та чатує до пришестя Верховина Закружила заметала порошею хуртовина.
Стогнуть у лісах дерева що в обіймах у зими Її груди кормлять мертвих і пророчі лихо сни Погляд збуджує бажання спокій в забутті знайти Через все що страх приносить з нею за руку іти.
Заревіла хуртовина і помчалась крізь Карпати Снігопадом і хугою все живе щоб поховати Чути відчаю десь крики, хтось прощається з буттям Злившись в унісон з вітрами хороводить смерть з життя