Дай мені почути відверту мовчання тишу, Ще раз зазирнути, утнути якусь дурницю Ти доповнила хором у соло останню нішу, Відпустила, і тягне-несе мене залізниця. Дай докайфувати, допити останні ноти. Вони і мене розривають-крають, їх чути мушу. Струмом віддавали торкання, погляди, фото, Сканували і милом заслали ми наші душі.
Засмага зійде, В купе купувати п’ятi кути. Спрагою стане наступний день, Але я залишаюсь там, як і ти.
Потяги в полиці штовхали у різні боки, Телефони стискали, чекали картки ввімкнутись. Залишили по собі цінь ми в камінні мокрім, Незабаром побачитись звали, або почутись. Не потрібні тіла нам ваші анітрохи, Просто ближче підходьте й вгору здіймайте руки. Сумувати - гаяти час, плести неспокій. Так буває, що спогади народжують звуки.
Дай мне услышать откровенную тишину молчания, Еще раз заглянуть, выкинуть какую-нибудь глупость. Ты дополнила хором в соло последнюю нишу, Отпустила, и тянет-несет меня железная дорога. Дай докайфовать, допить последние ноты, Они и меня разрывают-терзают, их слышать должен. Током отдавали касания, взгляды, фото, Сканировали и мылом послали мы наши души.
Загар сойдет, В купе покупать пятые углы. Жаждой станет следующий день, Но я остаюсь там, как и ты.
Поезда полки толкали в разные стороны, Телефоны сжимали, ждали карточки включиться. Оставили после себя олово мы в мокром камне, Вскоре увидеться звали, или услышаться. Не нужны тела нам ваши ничуть, Просто подходите ближе и вверх поднимайте руки. Грустить - терять время, плести беспокойство, Так бывает, что воспоминания рождают звуки.