Знаєш, на жаль, любов у серці ще жива. Сльоза, як кришталь, словами ніжно промовля. Благає, постій. Не варто руйнувати вщент Світ наших надій. Вони не догоріли ще.
Не було зайвих слів, образ, переживань. Просто пішов і зруйнував мої всі сподівання. Не зупиняла тоді. Дала змогу піти. Хоч жалкувала до сліз потім насамоті. Ти ж знав, як сильно любила, себе всю віддавала. З тобою бути хотіла, інших не помічала. Але замало, мабуть, було тобі цього. І вже не повернуть в серця наші тепло.
Знаєш, на жаль, любов у серці ще жива. Сльоза, як кришталь, словами ніжно промовля. Благає, постій. Не варто руйнувати вщент Світ наших надій. Вони не догоріли ще.
А за вікном знов весна. Така ж як була тоді. Вона, мабуть, ще не зна, що ми уже не ті. Що не зосталось нічого від нашого кохання. Між нами лише соло холодного мовчання. І знов згадаю тебе, твої слова, поцілунки. І пам`ять знов завдає нестерпної муки. Все залишилось позаду. Нічого не повернуть. Та серцю є що сказати, воно не може забуть.
Знаєш, на жаль, любов у серці ще жива. Сльоза, як кришталь, словами ніжно промовля. Благає, постій. Не варто руйнувати вщент Світ наших надій. Вони не догоріли ще.
Знаєш, на жаль, любов у серці ще жива. Сльоза, як кришталь, словами ніжно промовля. Благає, постій. Не варто руйнувати вщент Світ наших надій. Вони не догоріли ще.