Чорно-білі спогади нас ділять. Одні світлі як пір’їнки, інші чорні як темрява. Знаєш, мої почуття не зафарбовуються, а досі мають колір твоїх вуст.
Але життя нас носить там, де не хочемо, і ми вже довго танцюємо цей танець на мотузці. Під нами руйнується світ, і ми кожен крок знаємо напам’ять.
А життя із нами бавиться, доки не з’їдемо з глузду. Прикидаємось погано, даремно стараємось.
Grupa Regina еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2