я відчуваю я дурію, співаєш ти і я не можу стримати, стриматись в собі я забуваю, і я поринаю в свій світ туди, де забуваюсь, де тягне магнітом...
а вітер, наче дим, тебе з розуму зводить а я навіть був би тим, той, що смуту розгонить і навіть ті загони телефон поза зоною не поставили табу в наших епізодах
з тобою ми в небо закохані не просто все, та і ми не прості запалені вогні і ми не знайомі але долоні тримаю я знову...
долоні знову і я у полоні ніби не варто, але ми взмозі перевернути ті гори перебороти всі повороти, всі кути оминути... ніби не варто, але ми в змозі, тримай мою руку...