Як у Нікрасова муза помсти і печалі І вона приходить лиш тоді коли радість відчалює. Королі вічні, кольори відчаю І я відчайдушно відчуваю образ у тиші. Хоча часто дуже тісно нам в одній кімнаті, І я б ні на яку принцесу тебе не проміняв би. Віддаєш накази, а я покірно слухаюсь, Малюю твій портрет очима у ночі, і милуюсь ним. Сотні безсонних ночей, мені не тяжко, але смуток не сходить з очей. Я вже помітив, що відкриваю нові образи, І мокро на порозі, бо на дворі моросить. Та треба сили знайти, щоб відправить листи, Отій єдиній, що так просить ввірватись у сни. Що хочеш в мене проси, душа навиворіт.. ти на поріг, я з берегів, один із кращих витворів...
Приспів :
Лише вона знає наперед мої пісні, знає де, коли, з ким, де, коли рушить мости. деякі палить листи, знає, що розповісти. прости, та я простий МС, а ти - не така як всі.. Мені поясни куди ховаються сни, бо всі бояться роси. досі чекаємо весни твої обійми тісні слова без правди пусті ти вже тікаєш - постій... і так постійно...
Як у Нікрасова краски я свої втрачаю Муза малюнками на склі послання залишає І так нестерпно мене неначе степлером ти стискає біль тільки тоді, коли розум мій спить. нема щастя без горя моя доля в долонях додолу падаю та піднімаюся з безодні я повечеряю і знову ти прийдеш у вечері, та втечеш побачивши від сонця течії.. Думок неначе бджіл у вулику, я поет, але без тебе я- дірка від бублика. Вже чекає публіка, і ти за кулісами прийшла із задзеркалля, там де блукала Аліса Я зриваю овації за твої вірші Та ми обидва знаєм, що вони належать тобі. Просто вибач мене, бо я тебе пробачаю, Вийшов на сцену, щоб сказати я тебе кохаю...