Підійди, присядь, поглянь, Чи бачиш те, шо бачу я? Тих океанських хвилювань, Людського натовпу бур'ян. Все вкрито теплим покривалом, Ти його бачиш, а я ні, Бо те, шо ковдрой називала, Давно згоріло у вогні.
Але ні, я проти того, щоб сонце гасло, Давайте викрикнемо разом гасло: "Сонце, не тікай". Сон цей пам'ятай, Бувай кохана, Побачимось у снах...
Твій погляд сяє немов сонце, А я не можу жити в масці, В моїй душі мале віконце, В якому вже немає нас. Ці Люди, дихають так легко, Ти бачиш те, шо бачу я? Червоні хмари, синє сонце, І те зелене немовля...