Помарніло синє небо, помарніли зорі Плаче мати - Україна, бо вона в неволі Б’ється серце українців, бо рідня в кайданах На порозі стоїть жінка омита сльозами
Її горе розділяють тисячі нещасних, Що синів своїх втрачають у битвах пропащих. В тих боях за рідну землю - стоптану роками Де тече криваве море чорними струмками.
Очі мамині ніби мертві, біль стискає серце Не черпне з колодця віри вже життя відерце Впала духом бідна жінка – жити утомилась Як їй спати в тій хатині – де сама лишилась
Вечір тускло заглядає в маленьке віконце Вітер віє понад степом – проводжає сонце Не здавайся бідна мати, а випробуй долю Бо не здався син твій рідний, а помер за волю.