То українська земля, що палає та стогне, Батьків наших тіло, а ми - її кров. Плече побратима міцніше за сталь, На ньому шеврон батальйону Азов.
Де кожен за всих, не в своїй хаті скраю, Війна - це не пекло, а доля людська. Де біль та руїна - дорога до раю, Вона небезпечна і дуже вузька.
Хейл, Україно моя, Моя рідна земля! Хейл, Україно, ти серце Одвічної Європи. Ти - ненька продавніх Героїв і помсти, і волі Сталевої бунт та безжальний тріумф.
Ніч не буває довшою дня, Зоряне сяйво - то очі батьків. Теплої крові нап'ється моя Єдина, як мати старенька, Що сину бажає життя на війні, Чекає, надіється, по жилах тече І мокра від крові, як у ві сні, Із сонцем засяє і підставить плече.
Хейл, Україно моя, Моя рідна земля! Хейл, Україно, ти серце Одвічної Європи. Ти - ненька продавніх Героїв і помсти, і волі Сталевої бунт та безжальний тріумф.