Куплет На потомлених губах причаївся ніжний сон, М'ята постіль сповива одинокий силует. Заховався день давно, тихо-тихо за вікном, Я зігрію потайки цей тривожний подих твій теплом.
Приспів Ти мовчиш так солодко, а мені так боязко Сколихнути спокій твій німий. З-поміж тисячі облич хоч на мить мене поклич В колискову з неповторних мрій. І про що Цей твій сон Я нікому не скажу.
Куплет Ледь помітний біг повік на збентежених очах... Я не спатиму аби відігнати цей примарний страх.