Старенький корабель пливе серед пустель Образ і самоти, виснажливих ідей, Що сочаться із вуст зомбованих людей, Які шукають рай в обіймах у столиць.
А шторму дикий рев пронизує серця, Зриває стяг вітрил і ставить на місця Інакодумців тих, що йдуть упоперек, Малюючи оскал поверху справжніх лиць.
Приспів: У морі утрачених мрій, у лоні розбитих надій, Мій човен, продовжуй, пливи вперед у нове майбуття. А втома пронизує сни, я так зачекався весни, Де сонця проміння горить, де я повернусь до життя.
Безмовний ідеал одвічної краси, Напруживши борти, мій корабель, неси. Пливи через роки і веретена скал, Я хочу, щоб ти стер мальований оскал.
Приспів:
Поверни, поверни мене до життя, Поверни, поверни мене до життя, У далеке, омріяне майбуття, Поверни, поверни мене до життя. Приспів: У морі утрачених мрій, у лоні розбитих надій, Мій човен, продовжуй, пливи вперед у нове майбуття. А втома пронизує сни, я так зачекався весни, Де сонця проміння горить, де я повернусь до життя. Повернусь до життя... Повернусь до життя... Повернусь до життя...