Іноді довго, іноді швидко, Так холодно, так боляче, що стає просто гидко. Я не можу більше так, осточортіло все, Не хочу жити, побіжу, куди вітер несе. Просто так погано, що все болить, В очах темніє і серце стоїть. Не відчуваю рук, не відчуваю ніг, А навкруги нікого, хто б хоч якось допоміг.
Але чому я ще дихаю цим повітрям, Може так потрібно, може так комусь потрібно. Чому я живий, але вмираю повільно, Може це потрібно, може це комусь потрібно. Скажи, чому я тримаюсь На цьому чорно-білому жорстокому світі. Захлинаюсь, але ковтаю все зло, Значить так потрібно, значить так мені потрібно!
Я більше не живу, а просто проживаю, Я лежу і стікаю кров’ю. Чому не має поруч когось, такої людини, Хто б зігрів мене своєю любов’ю. Чому, навіщо, навіщо, чому, Комусь це потрібно, та не знаю кому. Я шукаю відповіді, шукаю того, Хто можливо доб’ється свого.
Але чому я ще дихаю цим повітрям, Може так потрібно, може так комусь потрібно. Чому я живий, але вмираю повільно, Може це потрібно, може це комусь потрібно. Скажи, чому я тримаюсь На цьому чорно-білому жорстокому світі. Захлинаюсь, але ковтаю все зло, Значить так потрібно, значить так мені потрібно!
Tак потрібно...
А-а-а!...(4) Чому?!... Чому я?!...(4)
Але чому я ще дихаю цим повітрям, Може так потрібно, може так комусь потрібно. Чому я живий, але вмираю повільно, Може це потрібно, може це комусь потрібно. Скажи, чому я тримаюсь На цьому чорно-білому жорстокому світі. Захлинаюсь, але ковтаю все зло, Значить так потрібно, значить так мені потрібно! (2).