Розпали мені шандали Високо-високо, Щоб вогні від них шугали І раділо око І мене б тими вогнями Рука осіняла - Твоя рука, Вседержитель Вічного шандала!...
Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отоді я І лани, і гори — Все покину і полину До самого бога Молитися... а до того Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. І мене в сем'ї великій, В сем'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом.
Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий.