Ти дав мені мотузку за десять кроків від землі, Твій голос все ще чутно, а мій, на жаль, вже ні. Ти кажеш я потрібна, але вже зник безслідно ти, чекай, Невже про це шкодуєш, повірити не можеш ти, та знай…
Вже пізно вертати час, вже пізно… Кажу вже пізно вертати час, вже пізно…
І спроба ще одна, падіння й постріл твій. Я все прийму від тебе, ти - серця стукіт мій. Кохання ще палало, а після – перестало, я здаюсь. Тобі я пробачаю, хоч ти – не янгол з неба, й я боюсь…
Вже пізно вертати час, вже пізно… Кажу вже пізно вертати час, вже пізно…