нам не спиться удвох і море приносить під ноги панцирі а у мене в долонях сімсот махаонів проспали всі заходи сонця я мовчу тобі боляче між лопатками чи не боляче.
нам не бачиться дальнього берега ну й тому вже так бути ми близькі до зіткнень - ніби знайдені по оголошенню без чверті восьма по ранку у сутінках я відчуваю тебе у собі кожного.
нам не дихати поряд ніби бризи блукають в ущелинах узбережжями раки - то дощитиме сильно ми з тобою проспали, мов махаони, всі заходи ти тепер відчуваєш мене у собі.