ТРОЯНДИ ПОЕТУ як хутко все промайнуло. / вже й троянди./ хочеш бери а хочеш - ні , та що тобі казати, як навіть не чуєш / як тарабанить грудь о труну... / гілка ще хмлитається, але пташка вже відлетіла. / тепер ти господар, зазираєш у шпарину. / а на полицях кришталь, щоб чути як тихо. / і дзеркало на видноті, мов перерва в короткому часі, / коли ти належав самому собі.