Якби мені сказали завтра "Облиш думки про нього ти. Забудь, і думати не варто. Він може більше не прийти". Сказала б я: "Ніхто про те не знає - Він зливою чи вітром пролетить. А може, білим снігом закружляє, Бо він мене не може не любить".
Пр. Доторкнись, пригорни, в тім немає вини. Ми давно вже чекали весни. Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг, Що на землю і на серце ліг.
Нехай розкажуть про розлуку, Я не повірю, так і знай. Я підніму, як крила, руки, І полечу за небокрай. Я буду тим, що є для тебе сонце, Я буду тим, що в серці назавжди. Постукаю я тихо у віконце. Я знаю, що мені відкриєш ти.
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини. Ми давно вже чекали весни. Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг, Що на землю і на серце ліг.
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини. Ми давно вже чекали весни. Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг, Що на землю і на серце…
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини. Ми давно вже чекали весни. Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг, Що на землю і на серце ліг.