2:11 Лист весні Пишу листа, бо зачекалася весни І надто надокучили тумани, Бо як у каламуті сивини Можна розгледіти “вжевесну”…
Зовсім рано Ще виглядати трав яскравий пласт. Я захотіла написати все словами Мене ні простір не обмежує, Ні час Чекати весну – Від душі пишу і прямо.
А під ногами… Все, ну, як завжди Нам заважають дурні і дороги. Зими ще не розтанули сліди, Але мені є зараз не до того. Бо я виводжу кожну літеру-рядок,
В передчутті дуже простого дива. У нас усіх є вроджений порок – Ми любимо, щоб все було красиво…
Я теж. Не пожалкую теплих слів. Якщо це може у житті хоч щось змінити. Пишу листа, бо захотілося весни. Тієї, що змогла б усіх зігріти… Марина -------------------------------- 1:09 Как ни гнетет рука судьбины, Как ни томит людей обман, Как ни браздят чело морщины И сердце как ни полно ран; Каким бы строгим испытаньям Вы ни были подчинены, - Что устоит перед дыханьем И первой встречею весны!
Весна... она о вас не знает, О вас, о горе и о зле; Бессмертьем взор ее сияет, И ни морщины на челе. Своим законам лишь послушна, В условный час слетает к вам, Светла, блаженно-равнодушна, Как подобает божествам.
Цветами сыплет над землею, Свежа, как первая весна; Была ль другая перед нею - О том не ведает она: По небу много облак бродит, Но эти облака - ея; Она ни следу не находит Отцветших весен бытия. Федор Тютчев