Наче промінь через стелі, на моїй твоій постелі, я блукаю по пустелі.. Білий,білий дим.
Твоя гітара плаче. Сумує більш за тебе, що не знаходе місця, як тінь пливе по небу. Шепоче мов дитина і здавлює у грудях, мелодія що лине з твоїх думок забутих. з твоїх думок..