Ген там за морями глибокими Явір стоїть. На його вершечку високому Сокіл сидить. Сидить, не літає, чекає Дві тисячі літ. Мовчить, виглядає, де є Його діти малі. Ген там за горами високими Камінь лежить. Від нього на чотири боки Стежка біжить. По одній приходять, а далі – По одній із трьох. На котрій є Мара, на котрій Чека на нас Бог? Важка, терниста Дорога воїнів. Вузька, кам’яниста Стежка святих. А широка і чиста – Шлях у безвістя, Тих, хто відрікся Мертвих своїх.