Посиди зі мною на прощання, Недарма ж колись в саду цвіло, Хоч весна давно позаду рання І морозом вкрилося тепло. Розділи зі мною наостанок Стиглий щем й загублені слова, Ще весна повернеться й настане, Та сторінка буде вже нова. Звідкісь виник холод поміж нами, Мертві квіти накриває сніг, Рік тому я відчував так само, Що красу весняну зберіг. Тиха смерть травневого розмаю, Непомітно догорає Рай, Я тебе сьогодні покидаю, Ти мене на завтра не чекай. Все,що, наче вперше - не востаннє, Різні є дороги та світи, Посиди зі мною на прощання, Назавжди ще встигнемо піти...