Золотко, твої губи-наркотик. Я – наркозалежна.
Пальці грають в чотири руки на голісіньких спинах.
Переродимось в змій, аби скинути з себе шкіру, –
можеш бути тепер надто необережним…
У міжгір’ї спини будуть плавати рибки в водах,
ти ловитимеш їх устами до сходу сонця,
я зів’юся на ранок в міцний клубок, я
пролежу тут тиждень аж до суботи.
І без їжі я буду сей тиждень сита. Обіцяв,
годуватимеш лиш собою. Все довкола живе:
наше ліжко – море, наша ковдра увечері буде в хвилях,
а вночі сама стеля народить зорі.
Ці тіла, наче грим, доведеться таки знімати, -
ми ж натомість вбирали одежу, оту, що вічна,
не зважаючи на реальність, таку фізичну…
Щоби згодом без хірургічних… , щоб ні крові, ні болю, щоб…
Я так мало для світу значу, боюсь, нічого…
Але ти проростав корінням в мені та в квітні
розбрунькуєшся, мов каштан, надаруєш квітів,
хай цвітуть 53 весни до життя нового…
Обніми найміцніше, щоби гаряче, щоб в Сахару,
і ганяти по барханах, їсти фініки замість хліба,
і з верблюдами мовчки струмити пісками, ніби
пориваєшся кожним кроком до пилу хмари.
І без плати за надреальність та інший вимір
ми повернемось літаком у широку спальню,
так не хочеться прокидатись, - наш світ астральний
на життя проектує обом грандіозні зміни...
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1