ми
мокрі птахи
в коридорах безвиході.
та не питай мене
чи відчувала ті краплі.
бо сама я мов той коридор –
холодна.
ми
мокрі квіти
у полях повішені.
та не питай мене.
бо сама я немов та петля –
порожня.
в просторі скошена.
у мене твоє обличчя.
нас багато ціловано.
тут коректність.
повіки мов плити –
пропахлі.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1