І знову сірі будні, темні кольори, Знову безкінечні роздуми до пізньої пори, Сторінками минулого і вперед безкорисно, Почав ніби жити та розумію - пізно.
Час мчався назад не повернути, Те тяжке минуле ніколи не забути, Все ніяк не можу знайти собі місця, Страх, буденність, порожні вулиці міста.
Емоції, відчай, одні і ті ж обличчя, Конфлікт, примирення, і знову протиріччя, Падіння...чорне і біле, Одне привабливе, інше здається не милим.