Де колір меркне у темряві тіней,
А тиша ночі надто голосно волає,
Народжуються хмари кольору лілей,
І місяць то зника, то виринає.
Там, де охайно складені думки,
І по поличках всі розставлені абзаци,
Чомусь буває й зовсім невтямки:
Навіщо зводяться повітряні палаци?
Де часом небо в зорях синьо-чорне,
А зорі в небі, як папір у молоці,
Лежиш і думаєш: звідки бажання непоборне
Отак без слів тримати руку у руці?
Там ти один гортаєш свою книгу.
Й стрибаючи з рядочка у рядок,
Шукаєш поглядом знайомі черевики.
Ну що ж? У цей раз давай без помилок!
Де ніч малює місячні етюди,
Серед таких близьких й далеких НАС.
Ти не шукай мене — я буду всюди.
Де владний ти, та непідвладний час.
Kamarine еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1