Пригадаєш ті волошки, наші квіти, Що мені волосся пестив ніжно вітер, Десь на обрій п’яну ніч тверезив ранок… Все минуло, промайнуло, мов в тумані. Все минуло, промайнуло, мов розлука, З того часу, як сплелися наші руки. Ти сподобав собі іншу, я не проти, Тож навіщо на весілля мене просиш? Я прийшла, мов не болить душа нітрошки, А в дарунок принесла тобі волошки. Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози, А між нами заметілі і морози. Йдеш, заплаканий, до шлюбу, віє вітер, Він за мене тобі сльози витре. І як будуть синьоокі в тебе діти, Пригадаєш ті волошки, наші квіти. Пригадаєш ті волошки, наші квіти, Що мені волошки пестив ніжно вітер, Десь на обрій п’яну ніч тверезив ранок… Все минуло, промайнуло, мов в тумані.