Я був таким, щоб ти зрозуміла, Як важко жити в моєму тілі, Я був таким, щоб ти не казала, Що я неживий, і в мене немає цілі. Це вже не сон, коли вікна в небо Зачинені зовні. Терпляче згадати прикрість. Я не такий, такий як і треба. В твоїй уяві - моя немилість.
Кожен день, одне й те ж саме, одне й те ж саме, одне й те ж саме. Кожен день ті ж самі люди, невдоволене небо І згасле сонце.
Ламаний ритм нашого серця, вічного серця, Вічного болю. Хворі очі здорового глузду, обрубане пір’я Крил любові. Це вже не сон, коли двері в душу зачинені чимось, Що має тут бути. Я вже не той, я спокій порушив когось не того, Що має це чути.
Кожен день, одне й те ж саме, одне й те ж саме, одне й те ж саме. Кожен день ті ж самі люди, невдоволене небо І згасле сонце.