Не розбила (акустика) мелодія нестабілізована, потребує змін
1. Ти отруїв мене своїм палким теплом, Я наче птах, якому відтЯли крило, Та за твоїм теплом піду усе одно, Хоч вже літати я не вмію небом.
ПР. Швидко на мить замри, Сенс мого життя, Ти мені віддав своє серце з криги, Кисень утворюється з води, А не з СО2, Я б сказала "жаль", Та я ще не розбила.
2. Кину вниз, щоб потім клеїти пів року, Море відливає кольором червоним. Але це не є потоки твого соку, То є кров, остання кров людська й солона.
Пр.
3.Ти власноручно знищував свої думки, А з ними все живе і мрійне у собі, А я не зможу дати тобі своїх крил, Ти їх колись відтяв, та я скажу "бери". Бери моє тепло, і запали в собі, Колись мене вело, треба тепер тобі. І серце відігій, я лід лиш розіб'ю, А справжнє назавжди лишилося мені.
ПР.
Швидко на мить замри, Сенс мого життя, Ти мені віддав своє серце не з криги, Кисень утворюється з води, А не з СО2, Я б сказала "жаль", Але я не розбила.