1) Небо лежить безсиле, ніяке, Його убили на цьому світанні. Не відчуваючи запаху й смаку, Вирвані крила, кров не згортає. На вікнах решітки від ртутних днів, Крізь них не пройдуть навіть наші тіні. Тут зараз усе так, як ти хотів, А все, що не ми - стало почерком ліній.
Пр. Невиражена зміна пір року Період вічної весни, Ти виб'єш вікно ненароком, І полетиш кудись туди... А я віддам тобі все, що в мене є, До останнього. Хочеш, і душу віддам. Бо ти найреальніше щастя моє, І півподиху вже не залишилось губам.
2) Лети туди, де небо надвисоке, Ізвідки видно більш ніж все. А я так само ненароком Поб'ю вікно і полечу, а далі ти обіймеш мене.
Пр. Невиражена зміна пір року Період вічної весни, Ти виб'єш вікно ненароком, І полетиш кудись туди... А я віддам тобі все, що в мене є, До останнього. Хочеш, і душу віддам. Бо ти найреальніше щастя моє, І півподиху вже не залишилось губам.