1. Дещо можна побачити, Дещо можна почути, Та того, що в серці нашому, Нам ніяк не забути. Вологи в душі і на вулиці І так вже надмірно багато. Давай же її ми осушимо, Разом розпаливши багаття.
Пр. Перші лінії неба Сяють мереживом сонця. Ми під уявним деревом Шукаєм до мрії віконце. Промені, кілька думок запаливши, Випарували все зайве зсередини, Рівновагу тим встановивши. Тепло відчуває душа тепер.
2. Напоїмо її запашним чаєм з м’ятою, Якщо прислухаємось, розповість вона багато. Треба лиш почати її розуміти, Вона потребує цього не менше, ніж люди (В основному діти).