Палаючі очі чорного лісу Крізь темряву ночі дивляться у світ. На дубі столітньому ворон старезний, Він бачив багато страждань людських.
Багряна зоря розпочне день наступний, День повний відваги й запеклої січі. Та раптом кров тепла з ран моїх хлине, І наче притисне до неньки-землі.
І чорні зіниці очей потьмянілих, Без жодної тіні страху згасаючи, До країни великих Богів відпливаючи, Востаннє побачать світ сонця та неба.
Чорний шлях крізь дерева в могутньому лісі. Лісі древньому, що бачив пращурів битви. Таємниці стародавні він у тіні зберігає, Та криваві рани в чорній імлі.
Доля стискає серце тремтяче. Вирує гаряча кров у жилах. Нібито птах летить білокрилий, Притискаючи до землі тіло.