Не долетів до твого сну, Не доглядів твою весну. Нічого більше вже нема, Що було світлом, то вже пітьма. Не залишилось більше нас, У кожного вогник в серці погас. Та залишилась іскра там, Не дай загасити її ворогам.
Давай – палай! Своїм вогнем-мечем ти честь свою звільняй!
Не долетів до твого сну, Не доглядів твою весну. Та не віддам твої рідні краї, Вони залишаться навіки мої. Як з кожного серця іскру складем, Святий вогонь тоді розведем. Нехай хто лиш спробує його погасить, Підійшовши до нього згорить він в мить!!!
Давай – палай! Своїм вогнем-мечем ти честь свою звільняй!