----- коли день захлинається в радості літа як рудий спаніель перед блідими колінами важко відрізнити стогін від стогону сміх від ще більшого сміху коли ніздрі тягнуть повітря як теплу бавовну і подих прядеться від легень до легень я кажу що ти той із тінню молока на вустах і крові на грудях я кажу що ти є за мною що рука твоя пахне сьогодні рясним цвітом смертельної білизни і ясносяйної блакиті так пахне чоло моє у тінь заплетене
я кажу за дверима розкинувся холод в ньому пташка й метелики в ньому він стіна він стіна за стіною нічого за стіною загибель від радості дня він стіна я кажу ти за мною з тінню крові на грудях і молока на вустах так пахне рука твоя і чоло моє так пахне стіна і метелик і пташка
я кажу обертатись мені ніби чути гул удари тугий барабан ніби заклик і клич я кажу обертатися в тінь на грудях твоїх і вустах