Зів’яле листя заполонило мою душу, душу мою. Осінь! І нема дощу, і нема дощу, і нема дощу. Тільки серце моє в’янучи б’ється, Тільки серце моє потопає в сльозах.
Ніжній дотик, зайвий рух, свіжий подих, часний звук розбитого скла Наслідком втручання є – фобія кохання. Фобія кохання є – наслідком втручання хворих и злих, хижих....
Лишила його в спогадах сна. Спроба обманути себе потерпіла крах. Я зрозуміла правила гри, щоби вижити.
Намалюй мені вітер, Накажи йому жити.
Бо залишки бруду тягнуть донизу, Розстріляне небо каже дощем. Загублений спокій мусиш віддати. Тримай по-міцніше в руках із ножем. Здригається тиша, Тримаєш п’янке.
Я за лаштунки душу відведу, Хай почекає - Я дочка дощу. Очі все бачать, Мозок теж не спить. Постать зникає - Хай їм пощастить.
Ковтаю повітря, Націлене на зліт. Байдуже до минулого, Будую новий світ. Бо я дівчина птах, Літаю у снах, Маю руки-крила. Я полетіла....
Бо залишки бруду тягнуть донизу, Розстріляне небо каже дощем. Загублений спокій мусиш віддати. Тримай по-міцніше в руках із ножем. Здригається тиша, Тримаєш п’янке.