Ходжу по колу непритомна Ледь не блюю від самоти Це аутові на безумовно Мій фатум в стані сліпоти Ігноруй мене – не сприймай пісні дуже близько Не сприймай мене – дозволяю навіть різко….
Перенасиченість і перевтома По сходах вгору потім падаю униз Пускаю корені все глибше в землю Відмінність в схожості збуджує злість Я роздавлена небом, Я розмита дощем Я тягнуся до сонця Не треба пробачень і вибачень
Спокій тиша, ауту війна…..
Я вже прозора та все одно не літаю Притрушена землею загоюю рану Коли притомна, жива відсеодно тану Заражена тобою, собі на зло знаю
Заживо похована, тепер народжена Я не хочу ненависть змінити на злість Ти не ґвалтуй мою голову хай відпочине, Бо я істота що душить себе
Навколо прищі залежності, Я відпускаю всіх і все Невже я саме цього хотіла? Як я цим раніше жила?
Її друг мій ворог, мій єдиний друг Її друг мій ворог, мій єдиний друг…
Від крайнощів постійний холод Я заблукала в лабіринтах самоти Смерть не хоче мене, я не хочу смерті… Внутрішня пульсація існує сама по собі Внутрішня пульсація існує сама по собі Спливає час, я все ходжу по колу Сподівання, чи потрібні вони?