Прокидуюсь в чужому місті,
і повертатися без змісту.
Зненавиджу усіх, хто дихає, чим я,
свої кордони видряпаю на своїх руках.
Чужі тіла, нові закони,
порожні очі у нових знайомих.
Сьогодні стіни, знаєш, - то є мій папір,
я протираю текстом сотні дир на ній. Але..
знаю я - реальності нема,
а якщо є, то я її покірний і тупий-тупий слуга.
Тебе нема!
Мене нема!
Тебе нема!
Втрата
В'яжу собі чужі причини,
як ззовні, так і зсередини.
І впізнаю себе лише на дотик я.
Боги забрали із тобою мої дзеркала.
Тобі дарована свобода,
не варто, дякуючи, цілувати руки-ноги,
не варто думати, що хтось руйнує твоє "Я".
Мабуть, вже досить вірити у те, чого нема.
знаю я - реальності нема,
а якщо є, то я її покірний і тупий-тупий слуга.
Тебе нема!
Мене нема!
Тебе нема!
Втрата
Kompas еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1