Я є, на дворі - весна, Чарівно співають журавлі, Прокинулась у мене здавна Велика любов до землі. Я здибав національне зерно, Все є тепер для виросту плодів, Я посаджу таке древо-о З плодами синьо-жовтих кольорів. Але то справа дуже непроста: Земля моя то глина та пісок, Без добрива нічого не росте, Хіба, що буде коли колосок.
Чи буде на землі родючій приріст? - Не довго я думав, бо йшов комуніст, Його закопав, тепер буде в ній Свій перегній, свій перегній.
А-а-а, я дечого не врахував, Хоча маю дуже якісне зерно: На чому посадив - те і дістав, Вродило бо червоне знамено. Воно ж таке величне та красне, То я його порізав на шматки, На довгу згадку своєму народу Шматки роздав, як носові хустки.
Земля дарує радісне життя, Доволі я вже добрива наклав. Мій краю, в тебе ясне майбуття, Не досить ще я сил тобі віддав.