Нас вчили тренувати смерть голими руками, країна позвала пішов с закритими очами, не відчуваючи страху та поміж богами,у саме пекло ада без сонця бува днями ми добровольці- ми сини, неньки України, долаєм шлях важкий, щоб куля не дісталась дитині, дитині тій що за спиной спить собі у тиші, коли ми звільнем землі,ми поверномось нишком Прости нас Україно,що шмат в чужіі руки, але ми звільнемо тебе від ціеї а муки, і ти піднімешся з колін , голову піднімеш, і скажеш: ви мої сини,і міцно обнімеш а потім спомини в віках коло своей хати,і прокидитися у снах від чужой атаки серед пустелі де Піски там нема вже кисню,ти мене не питай я лиш розповім стисло..
Небо сипле дощем та градом я мов посеред Сталінграду,чому знов німая арта де я де я тепер на карті
Я досі чую постріл і що кричить нам комбат, хлопці ховайтеся по нам знов працюе град серед окопів мов серед римських баррикад, сьогодні без 200х бережи нас всіх Аллах посеред пекла добровольці із ДУКа ПС,вони без страху віджали в душманів їх АГС, а сепари в зеленці мов ті голодні пси ,травили хлопців зСПГ,аж до ранньої роси А штаб і далі каже що у нас все ол райт,ми майже на Мальдівах у нас тут майже Рай Вони реальності не бачуть не чують слова ,слова останні від бійця що пішов в віка Нас вчили тренувати смерть голими руками, країна позвала пішов я поза очами І якщо треба я зроблю це знову без грима,я не залишу в Мордорі своїх побратимів...