Ломає тіло так сильно і заблукала весна,поміж стежками де війна І небо крила забрало і посмішка вже не та,що на старих є фото в літах Десь мое сонце сховалось а я чекаю його,на тій зупинці де й було Шукав усе життя води живої тихий струмок,хотів буть вільним від думок
А я літаю усе і мрію понад усе,щоб бути поміж твоїх пісень І спогади не дають ті твої очі забуть,що проникають в мою суть
Ховає ніжно в обійми годинник мої вірші,що я розкидав у ночі Там нема ком,багато крапок і знак оклику є і десь на мапі наш Єдем А у людей свої є свята що малюе весна,та серед них моїх нема Залишив в березні собі одне едине число,мабуть так треба небу було..