А я знову одну за одною далі курю, Не знаю, що робиться думаю біль вб'ю, І все далі пишу, тількі те що відчуваю, І вже сонце не гріє, Ледь-ледь дихаю, Мрію та згадую наші солодкі дні Шкода, що вони були чомусь такі короткі, Час летить швидко, назад нема квитка, І шкода, що дорога наша не одна, Я не розумію, чому складається все так, В одну велику схему, яка дає брак, Хоча цей признак, дає мені ще один знак, Рухатися далі, а не бігти назад, Хотів іти з тобою, тримати теплу руку, І бачити ті очі для яких живу, Та відстань між нами все більша і більша, Тебе нема, тут лише тиша...
Ти пішла і ніби забула, Про наші почуття в яких тонула, А може це був тільки сон, І сонце вийшло він пішов.
Ти пішла і ніби забула, Про наші почуття в яких тонула, А може це був тільки сон, І сонце вийшло він пішов.
Чекаю кожен вечір, нашу чарівну зустріч, Коли в моїх обіймах ти, і віч-на-віч, Лише удвох, які забували про все, Але це був спалах, який ще тліє, Ну хоча б у мене, не знаю як ти, Можливо хтось і зміг, його загасити, Та не вірю в це, моя надія до цих пір, Продовжує гріти, моє серце, Не знаю хто ж винен, ми чи наша гордість, Скажи мені, бо з'їсть та совість, Я думаю душа твоя не забула, Те, що в нас було, скажи мені мила, Я все одно вірю, що колись тебе зустріну, Знову в твої очі гляну, і в них затону, І не випливу, потягне на дно безодня, Хіба, що ти дасиш мені свого повітря...
Ти пішла і ніби забула, Про наші почуття в яких тонула, А може це був тільки сон, І сонце вийшло він пішов...
Ти пішла і ніби забула, Про наші почуття в яких тонула, А може це був тільки сон, І сонце вийшло він пішов...