Декому краще вдаються приголосні, декому голосні. На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні. вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя. коли вона прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я. Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран, її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран, чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину, і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну. Але вона прокидалась і все починалося саме тоді. Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді. Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах. Коли вона вимовляла "любов", я бачив кров на її зубах. Стережіть її, янголи, беріть під крило легке. Скажіть їй нехай зберігає спокій, коли входить в чергове піке, хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне, та спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.